зриватися

зриватися
-а́юся, -а́єшся, недок., зірва́тися, зірву́ся, зі́рве́шся, док.
1) Переставати триматися на чому-небудь; відокремлюватися від чого-небудь (про щось зачеплене, прикріплене або те, що висить, і т. ін.). || Відокремлюючись від гілки, падати додолу (про листя, плоди і т. ін.). || Звільнятися від яких-небудь пут, прив'язі і т. ін., розриваючи їх. || перен., розм. Раптово втрачати витримку, самовладання, контроль над собою, не мати сили стримувати себе.
2) Падати вниз, не втримавшись на чому-небудь. || Падати, скочуватися, зсовуватися, втративши опору, рівновагу. || Рвучко зміщатися, зсуватися з чого-небудь.
3) Рвучко вставати, підніматися або дуже швидко залишати якесь місце; схоплюватися. || у сполуч. зі сл. на біг, на рись, в галоп і т. ін. Різко прискорювати рух; переходити на швидку ходу, біг. || перен., розм. Раптово залишати якесь місцеперебування, кидати якусь роботу і т. ін.
4) Поривчасто, різко починатися (про бурю, дощ і т. ін.); починати дути (про вітер). || на що, безос. Повертати на початок чого-небудь. || тільки недок. Іти час від часу (про дощ, сніг), дути сильно, поривами (про вітер).
5) Починати раптово звучати; доноситися, лунати, розлягатися (про звуки). Зриватися з язика.
6) перен., розм. Не виходити, не вдаватися або не відбуватися через що-небудь (про якусь справу, певний задум і т. ін.). || Не виконуватися, порушуватися. || Зазнавати невдачі.
7) перен., розм. Вступати, приступати. || Поспішно або необдумано вирушати кудись. || тільки недок., рідко. Мати намір, бажання що-небудь зробити; пориватися.
8) тільки недок. Раптово, стрімко обриватися (про рельєф).
9) Стрімко підніматися, злітати вгору.
10) рідко. Розриватися на частини під дією вибухівки; вибухати.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Поможем написать курсовую

Полезное


Смотреть что такое "зриватися" в других словарях:

  • зриватися — [зриева/тиес а] а/йус а, а/йеіс :а, а/йеіц :а, а/йуц :а …   Орфоепічний словник української мови

  • зриватися — дієслово недоконаного виду …   Орфографічний словник української мови

  • обриватися — I а/юся, а/єшся, недок., обірва/тися, ву/ся, ве/шся, док. 1) Відриваючись, відділяючись від чого небудь, падати; зриватися. || Не втримуючись, зриватися з чого небудь. 2) Втрачати цілість, розділятися на частини від натягання, ривка, перетирання… …   Український тлумачний словник

  • відскакувати — ую, уєш, недок., відско/чити, чу, чиш, док. 1) Стрибком або кількома стрибками віддалятися від кого , чого небудь. 2) Ударяючись об що небудь, падати в протилежному напрямі або вбік; відлітати. || перен., розм. Не зачіпати кого небудь, не… …   Український тлумачний словник

  • зірватися — див. зриватися …   Український тлумачний словник

  • зрив — у, ч. 1) Дія за знач. зривати 5), 6) і зриватися 2), 6). Зрив нарізки. 2) Невдача, провал у здійсненні якоїсь справи, задуму …   Український тлумачний словник

  • лет — у, ч., поет. Дія за знач. літати і летіти; літ (див. літ I). Зриватися в лет …   Український тлумачний словник

  • підхоплювати — юю, юєш, недок., підхопи/ти, хоплю/, хо/пиш; мн. підхо/плять; док., перех. і без додатка. 1) Хапати, брати руками або рукою, щоб підняти чи підтримати кого , що небудь. || Схоплювати кого , що небудь у момент льоту, падіння; ловити. || Різко,… …   Український тлумачний словник

  • прогоряти — я/ю, я/єш і рідко прогора/ти, а/ю, а/єш, недок., прогорі/ти, рю/, ри/ш, док. 1) Повністю обвуглюватися або згоряти. || Закінчувати горіти. 2) Продірявлюватися внаслідок дії вогню; пропалюватися. || Утворюватися внаслідок дії вогню (про діру). 3)… …   Український тлумачний словник

  • рватися — рву/ся, рве/шся, недок. 1) Розриватися, розділятися на частини (про предмети). || безос. || Ставати дірявим, драним. || Ставати уривчастим, перериватися (про розмову, думки, дихання, голос і т. ін.). 2) Робити різкі, поривчасті рухи, намагаючись… …   Український тлумачний словник


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»